Основні принципи управління

Принципи управління — це вихідні положення, яких дотримуються в управлінні системою освіти.

Принцип демократизації управління означає істотне розширення прав учителів та педагогічних колективів, заміну командно-адміністративних методів управління демократичними, створення комфортного морально-психологічного клімату в колективі, доброзичливих стосунків між адміністрацією закладу і учителями, педагогами і учнями, педагогічним колективом і батьками; передбачає моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків учителів.

Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Персональну відповідальність перед державними органами за роботу загальноосвітнього навчально-виховного закладу несе його директор, за стан справ з освіти в районі — завідуючий відділом освіти районної держадміністрації, а в області — начальник управління освіти обласної держадміністрації, в країні — міністр освіти. Керівник освітньої установи може самостійно приймати рішення з питань, які стосуються його компетенції і визначені статутом закладу, і вимагати їх виконання від інших членів колективу. В прийнятті рішення керівник зобов'язаний враховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.

У загальноосвітньому навчально-виховному закладі директор своїм наказом реалізує рішення педагогічної ради, органів громадського самоврядування, якщо вони відповідають чинному законодавству.

Педагогічна рада — це постійно діючий дорадчий колегіальний орган. Головою педагогічної ради є директор навчально-виховного закладу. Педагогічна рада діє в рамках Положення про педагогічну раду. Її робота спрямована на вдосконалення навчально-виховного процесу, його методичне забезпечення; на розв'язання питань морального та матеріального стимулювання праці учнів, звільнення їх від екзаменів, переведення до наступного класу або залишення учнів, що не встигають, для повторного навчання в тому ж класі; на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, впровадження досягнень науки і передового досвіду в практику їх роботи та інше.

Планується робота педагогічної ради в довільній формі. Кількість її засідань визначається потребою закладу освіти, але не менше чотирьох разів на рік.

До органів громадського самоврядування відносять конференцію і раду закладу освіти.

Конференція (загальні збори) є вищим органом громадського самоврядування закладу освіти. На конференцію обирається однакова кількість делегатів від трьох категорій: працівників закладу освіти, учнів ІІ-ІІІ ступенів, батьків і представників громадськості. Кількість делегатів від кожної категорії та термін їх повноважень визначається статутом загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Конференція правочинна при наявності не менше половини її делегатів. Рішення приймається простою більшістю голосів присутніх делегатів.

Періодичність скликання конференції, як правило, не менше одного разу на рік. Право скликати конференцію мають голова ради закладу, делегати, якщо за це висловилось не менше третини їх загальної кількості, директор навчально-виховного закладу, засновник.

Основними напрямами роботи конференції є такі: обрання ради закладу освіти, визначення терміну її повноважень, затвердження основних напрямів діяльності навчально-виховного закладу, заслуховування звітів директора, голови ради закладу про їхню роботу, прийняття рішення про стимулювання праці, підняття клопотання перед засновником закладу про доцільність перебування директора на відповідній посаді.

Рада закладу освіти обирається на конференції відкритим або таємним голосуванням. До її складу входить однакова кількість представників від працівників цього закладу, учнів ІІ-ІІІ ступеня, батьків і громадськості.

Право скликати раду закладу освіти мають її голова, засновник, члени ради, якщо за це висловилось не менше третини її загальної кількості, директор закладу освіти. Засідання її є правочинним, якщо в роботі взяло участь не менше двох третин її членів. Рішення ради закладу приймаються простою більшістю голосів, присутніх на засіданні.

Рада закладу освіти може затверджувати режим роботи закладу, вносити пропозиції про стимулювання праці педагогічних та інших працівників закладу, приймати рекомендації про нагородження учнів і випускників закладу за успіхи в навчанні, праці, розглядати пропозиції педагогічної ради про виключення учня із закладу освіти, організовувати громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів, видавати рекомендації щодо витрат бюджетних і позабюджетних коштів закладу освіти, погоджувати розподіл коштів фонду всеобучу, за поданням директора визначати структуру громадського самоврядування закладу освіти.

Принцип науковості передбачає, перш за все, управління закладом освіти на основі законів України, нормативних актів та широкого використання досягнень науки про управління освітою, результатів досліджень психолого-педагогічних наук, передового педагогічного досвіду.

Принцип перевірки фактичного виконання прийнятих рішень. Невід'ємною частиною управління навчально-виховним закладом є перевірка виконання Закону України «Про освіту», нормативних актів органів управління, наказів і розпоряджень директора, рішень педагогічної ради, ради закладу освіти. Без об'єктивного державного контролю за виконанням працівниками закладу своїх функціональних обов'язків неможливо правильно управляти навчально-вихов­ним закладом.

Керівник навчально-виховного закладу повинен не тільки перевіряти виконання прийнятих рішень, але й створити умови та надавати необхідну допомогу для їх виконання.

Принцип оперативності, конкретності і діловитості. Оперативність управління означає своєчасне вирішення завдань, поставлених перед колективом закладу освіти. Конкретність в управлінні вимагає розв'язання завдання на основі точної, перевіреної інформації. Здійснюючи внутрішньошкільний контроль, керівник закладу, крім глибокого і детального аналізу проведених заходів, повинен дати і конкретні рекомендації педагогічним працівникам.

Управляти діловито — це значить управляти із знанням справи. Керівник закладу освіти повинен бути всебічно компетентним у питаннях педагогічної теорії і практики, основ наукової організації праці, передового досвіду в управлінні закладом освіти. Він повинен добре знати перспективи та невідкладні завдання роботи закладу, яким керує, знати рівень державних вимог, вміти збирати факти, узагальнювати практичний досвід, правильно використовувати кращий досвід педагогічних працівників. В.О.Сухомлинський радив своїм колегам: «Умійте осмислити пройдений шлях. Осмислення того, що вже зроблено, — це велике духовне багатство школи» (Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибрані твори в 5 т. — К.: Рад.шк., 1976. — Т.4. — С.603).

Василь Олександрович завжди глибоко і всебічно аналізував результати навчально-виховної роботи, і це допомогло йому по-науковому розв'язувати складні педагогічні проблеми.

Принцип цілеспрямованості в діяльності керівників закладу освіти означає спрямування зусиль на вирішення головних і визначальних завдань освіти і виховання на кожному конкретному етапі розвитку суспільства.

Пріоритетність завдань у галузі освіти і виховання в період відродження національної школи визначені в державній національній програмі «Освіта» («Україна XXІ століття»). Це, зокрема, формування системи і обсягу знань, умінь і навичок, диференціація і інтеграція навчально-виховного процесу, формування національної свідомості, утвердження принципів загальнолюдської моралі та ін.

Цілеспрямованість в управлінні передбачає вміння із багатьох завдань, які стоять перед навчально-виховним закладом, вибрати основні, від розв'язання яких залежить успіх роботи закладу освіти.

Принцип ініціативи і активності. Цей принцип передбачає постійну підтримку керівником закладу освіти, його заступниками творчих пошуків педагогів, розвиток їх ініціативи і активності в розв'язанні актуальних завдань навчально-виховного процесу.

Принцип оптимізації. Він передбачає досягнення високої ефективності в педагогічній діяльності при умові розумної і доцільної затрати зусиль. А це можливо на основі наукової організації праці педагогічних працівників і учнів закладу, завдяки вмілому використанню особистих якостей кожного працівника, при умові створення оптимальних умов для підвищення якості навчально-виховної роботи.

Принципи управління освітою в практичній діяльності виступають не відокремлено один від одного, а в комплексі.